Спрощена або загальна система оподаткування суб’єктів малого підприємництва: оцінюємо переваги і недоліки

Спрощена або загальна система оподаткування суб’єктів малого підприємництва: оцінюємо переваги і недоліки

Незважаючи на те, що з прийняттям Податкового Кодексу спрощена система оподаткування не зазнала тих кардинальних змін, які були заплановані, багато підприємців всерйоз задумалися над переходом на загальну систему оподаткування. І причиною тому стали незначні на перший погляд нововведення, запроваджені Податковим Кодексом. Ми вирішили з’ясувати, яка система оподаткування більш вигідна для дрібного підприємця і заодно зупинитися на деяких найбільш значущих податкових новелах.

f734ca3543a11c1d85ff1a3d563b71b1

Фізична особа — підприємець, спрощена система оподаткування

Перевагою, як і колись, є простота обліку. Вимоги до спрощенцям, а також ставки фіксованого податку теж залишилися колишніми. Однак змінився порядок перерахування податку до бюджету.

Раніше підприємець перераховував всю суму податку на окремий рахунок у відділенні Державного казначейства, яке, у свою чергу, розподіляло кошти між місцевим бюджетом, Пенсійним фондом та фондами соціального страхування. Тепер же сам підприємець повинен перерахувати єдиний податок до місцевого бюджету в частині, передбаченої Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування та звітності суб’єктів малого підприємництва» [1] (далі — Указ). Відповідно до Указу до місцевого бюджету перераховується 43% єдиного податку.

Таким чином, якщо ставка фіксованого податку максимальна — 200 гривень, то перерахуванню до місцевого бюджету підлягає: 43% * 200 = 86 грн.

Підприємець — спрощенець не звільняється від сплати єдиного соціального внеску, введеного з 1 січня Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» . Для фізичних осіб — підприємців Законом встановлено розмір єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) у розмірі 34,7% від суми, яка визначається підприємцем самостійно, проте не може бути менше мінімальної заробітної плати і більше п’ятнадцятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Таким чином, з 1 січня по 31 березня мінімальний ЄСВ становитиме: 34,7% * 941 грн. = 326 грн. 53 коп.

Якщо ж підприємець бажає бути застрахованим також на випадок тимчасової втрати працездатності, ЄСВ складе 36,6%; страховка також і від нещасного випадку на виробництві обійдеться в 36, 21%; а всі види соціального страхування — 38,11%.

Разом мінімальний розмір щомісячних відрахувань для фізичної особи — підприємця складе: 86 грн. + 326,53 грн. = 412, 53 грн.

Однак найнеприємнішим нововведенням для цієї категорії, безумовно, є те, що витрати на придбання товарів, оплату послуг, робіт, а також інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, який оплачує єдиний податок, не можуть бути віднесені контрагентом на витрати при визначенні оподатковуваного прибутку. Виняток становлять фізичні особи — підприємці, які здійснюють діяльність у сфері інформатизації.

На жаль, таке нововведення вже призвело до того, що платники податку на прибуток на загальних підставах масово відмовляються від співпраці з підприємцями — спрощенцями, що, безумовно, нівелює всі переваги цього способу оподаткування.

Фізична особа — підприємець, загальна система оподаткування

Підприємець — неспрощенець є платником прибуткового податку за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України. Що становить 15% від бази оподаткування, якщо доходи не перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного періоду (у цьому році — 9410 грн.), І 17% — якщо доходи перевищили цей розмір.

Безумовним плюсом є те, що податком обкладається чистий дохід, за вирахуванням документально підтверджених витрат від підприємницької діяльності фізичної особи.

Слід зазначити, що до таких витрат відносяться тільки ті, які безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю підприємця. Не відноситься до витрат вартість рухомого або нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, якщо воно придбане до державної реєстрації фізичної особи — підприємця, навіть якщо воно використовується ним у господарській діяльності.

У той же час, нехитрі підрахунки дозволяють зробити висновок про те, що розмір прибуткового податку фізичної — особи підприємця буде нижчою, ніж розмір максимального фіксованого податку, в тому випадку, якщо місячний чистий дохід становитиме менш 573 гривень.

Ставки ЄСВ для підприємця — неспрощенців такі ж, як і для єдинника. Однак базою для нарахування ЄСВ у даному випадку буде чистий, оподатковуваний дохід. При цьому, мінімальний розмір відрахувань встановлений на тому ж рівні, що і для єдинників і зараз становить 326 грн. 53 коп.

Найбільш негативним моментом для цієї системи оподаткування є необхідність оплачувати прибутковий податок авансом щокварталу.

Авансові платежі розраховуються платником податку самостійно, але їх сукупний розмір не може становити менше 100% річної суми податку, сплаченого за минулий рік. Авансові платежі перераховуються по 25% щокварталу: до 15 березня, 15 травня, 15 серпня і 15 листопада відповідно.

До мінусів можна віднести також необхідність використання реєстраторів розрахункових операції (РРО) відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Юридична особа, спрощена система оподаткування

Невеликі компаній, із середньою чисельністю штату до 50 осіб і обсягом річної виручки до 1 млн. Гривень і раніше може обрати один з двох варіантів єдиного податку:

  • 6% від виручки + ПДВ;
  • 10% від виручки, ПДВ включено до складу єдиного податку.

Як і для фізичних осіб — спрощенців змінився порядок перерахування податку до бюджету. Юридична особа — платник єдиного податку має перерахувати 20% суми єдиного податку до Державного бюджету України і 23% — до місцевого бюджету, що в сумі становить ті ж 43% від загальної суми єдиного податку, що платять фізичні особи.

Юридичні особи — єдиноподатники також не звільняються від сплати єдиного соціального внеску. Розмір ЄСВ залежить від класу виробничого ризику підприємства, який визначається з урахуванням виду економічної діяльності і становить від 36,76% до 49,7% від суми нарахованої заробітної плати, а також суми винагороди фізичним особам за цивільно-правовими договорами (частина 5 статті 8 ЗУ від 08.07.2010р.).

Основний мінус цього варіанта оподаткування очевидний: базою оподаткування є весь обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), не зменшений на вартість витрат виробництва. Тому такий спосіб оподаткування, при всій своїй простоті, може бути вигідний лише для дуже обмеженого кола представників малого бізнесу.

Крім того, є велика частка ймовірності, що юридичні особи таки будуть позбавлені права вибору спрощеної системи оподаткування після того, як Податковий кодекс буде доповнений відповідним розділом. Нагадаємо, що попередня редакція Податкового Кодексу, прийнята парламентом і ветований Президентом, не передбачала спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб.

Однак є й плюс: витрати на оплату продукції єдиноподатників — юридичних осіб можуть бути віднесені на витрати контрагентами — платниками податку на прибуток.

Юридична особа, загальна система оподаткування

Якщо суб’єкт малого підприємництва — юридична особа обрала загальну систему оподаткування, то крім податку на прибуток він може бути також платником таких податків, як ПДВ, земельний податок, плата за користування надрами, збору за спеціальне використання води, лісових ресурсів, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Ставка податку на прибуток складає:

  • до 1 квітня 2011 г. — 25%;
  • з 1 квітня 2011 до 31 грудня 2011р. включно — 23%;
  • з 1 січня 2012р по 31 грудня 2012 г. — 21%;
  • з 1 січня 2013 по 31 грудня 2013 г. — 19%;
  • з 1 січня 2014 г. — 16%.

Оподаткуванню підлягає чистий прибуток, зменшена на суму витрат, однак деякі з видів витрат не враховуються при визначенні розміру оподатковуваного прибутку або враховуються лише частково.

Про витрати на оплату товарів, робіт і послуг фізичних осіб — єдиноподатників, які не можуть бути віднесені на витрати в повному об’ємі вже йшлося вище.

Є й інші нововведення, встановлені Податковим Кодексом.

Так, не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг консалтингу, маркетингу, реклами в обсязі, що перевищує 4% доходу (виручки) від реалізації продукції, без урахування ПДВ та акцизного збору за року, що передує звітному. А витрати, пов’язані з оплатою тих же видів робіт і послуг нерезиденту, який має офшорний статус, не відносяться на витрати в повному обсязі.

Витрати, пов’язані з придбанням у нерезидента послуг інжинірингу включаються до складу витрат в обсязі, що не перевищує 5% митної вартості обладнання, імпортованого згідно з контрактом.

Не включаються до складу витрат витрати, у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг інжинірингу, якщо нерезидент має офшорний статус або особа, на чию користь нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем такої плати за послуги.

Здавалося б, привабливості загальним способом оподаткування юридичних осіб повинно було додати положення про так званих «податкових канікулах». Йдеться про застосування ставки податку на прибуток у розмірі 0% на період з 1 квітня 2011 року по 1 січня 2016 року для платників, у яких розмір доходів у кожному звітному періоді сумарно з початку року не перевищує 3 млн. Гривень, а розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати становить не менше двох мінімальних зарплат (п. 154.6 ст.154 НК).

Однак, враховуючи критерії, яким повинен відповідати платник податків, для того щоб розраховувати на цю пільгу, а також довгий список видів діяльності, на які вона не поширюється, назвати «податкові канікули» перевагою загальної системи оподаткування юридичних осіб однозначно складно.

Що стосується єдиного соціального внеску, то для всіх платників — роботодавців його розмір залежить від класу професійного ризику виробництва і становить від 36,76% до 49,7% від суми нарахованої заробітної плати.

Таким чином, жоден з описаних способів оподаткування не має однозначного переваги над іншими. Економічно найвигіднішим залишається фіксований податок, оплачуваний фізичною особою — підприємцем. Однак ця перевага нівелюється, якщо основними контрагентами такої фізичної особи — підприємця є юридичні особи — платники податку на прибуток на загальних умовах.

Понравился материал? Поделись с друзьями.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


О проекте

© 2019 DPA.CV.UA. Все права защищены.

Копирование материалов разрешено только с обязательным указанием прямой, активной и открытой к индексации гиперссылки на dpa.cv.ua. . 18+